Лялька-мотанка прийшла до нас з язичництва. Вона була оберегом давніх українців, посередником між поколіннями.

Мотанку виготовляли для численних ритуалів. Її робили, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ; для того, щоб забрати хворобу від людини; для шлюбу, щоб народжувалося багато здорових діток. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку-мотанку — Пеленашку, щоб уберегти немовля від хвороб.

Мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою шматочків тканини, ниток, стрічок, шляхом намотування. Голку застосовували лише при виготовленні одягу для ляльки.

Традиційна лялька-мотанка не має обличчя. Вважалося: якщо надати обличчю ляльки людських рис, у неї може вселитися лиха душа.

На обличчі ляльки-оберега робили хрест — символ Сонця, життя й гармонії.

Сьогодні лялька-мотанка втратила свої обрядові-магічні властивості. Сучасну мотанку використовують як фолькльорний елемент інтер'єру, або як сувенірну продукцію.

Ми виготовляємо на майстеркласі обрядові ляльки-берегині до певних свят і оберегові мотанки: Травниця, Капустка, Ведучка, Нерозлучники та інші.

Створення ляльки-мотанки допомагає відтворити рідні традиціі та виготовити унікальний оберіг чи сувенір.