Палац графів Телекі у Довгому є унікальною спорудою на Закарпатті. Він не схожий на жоден замок чи палац, це щось перехідне і водночас зовсім своєрідне. Об’єкт побудований у часи, коли замки вже потроху втрачали своє стратегічне значення, і, можливо, саме з цієї причини він набув саме такого вигляду. А можливо архітектор, будуючи палац, просто надихався романтикою середньовічних фортець.

Палац графів Телекі – це комплекс споруд, обнесених оборонним муром з бійницями, що утворює квадрат. Його архітектурне обличчя формувалося протягом десятиліть. Фактично, це своєрідна інтерпретація італійського «palazzo in fortezza» або французького «шато», палацу, оточеного фортечними мурами та бастіонами.

Почав будувати цей унікальний палац граф Ласло Телекі, котрий брав активну участь у придушенні повстання Ференца II Ракоці у 1711 році. В нагороду за вірну службу він отримує від австрійського імператора Карла III величезні володіння в районі Довгого. Поселення залишалося під владою роду графів Телекі аж до 1920-их років. І хоча основні володіння графського роду перебували поза межами Закарпаття (у Трансільванії), віддалене від вотчини графа Довге не залишилося поза увагою нових власників.

Так у 1712 році Ласло Телекі починає у Довгому велике будівництво свого розкішного палацу – літньої резиденції. Деякі дослідники припускають, що споруду звели на місці старого замчища. Інші категорично заперечують таку версію, звертаючи увагу на те, що імовірне місце розташування давнього Довжанського замку знаходиться за 0,5 км звідси, про що ми писали у минулих номерах газети. Так чи інакше, поглянувши на оборонні стіни палацового комплексу, мимоволі припускаєш, що для їх будівництва точно могли використати залишки старого замку, принаймні, як будівельний матеріал, навіть якщо руїни знаходились трошки на відстані.

У 1714 році граф Ласло Телекі раптово помирає. Його єдина дочка Жужанна вийшла заміж за губернатора Ласло Кемені. Відтак маєток успадковує малолітній племінник графа – Ласло II, якому на той час було 4 роки. У 1732 році він одружується з Естер Радай – дочкою Пала Радая, канцеляра Ференца II Ракоці. Згодом пара переїздить до міста Хуст, де 1738 року в них народжується син Йожеф, котрий згодом успадкував маєток у Довгому.

За даними дослідників, у першу чергу був побудований житловий корпус палацу Телекі (на першому етапі будівництва біля палацу начебто не було укріплень). Житловий будинок 1-поверховий, садибного типу, прямокутний у плані, з чотирискатним дахом. Головний фасад прикрашає ризаліт і пілястри, великі прямокутні вікна палацу обрамлені красивим декором.

Десь у середині XIX століття садиба була обнесена мурами, які оточили квадратну в плані територію внутрішнього двору. Матеріалом для будівництва стін служив камінь. Основне житлове приміщення було включене в оборонний периметр. До південно-західної та північно-східної стіни палацового корпусу долучилася кріпосна огорожа. Будівлі зайняли майданчик розмірами 70 х 80 метрів. Кути кріпосного квадрата посилили вежами, а в стінах прорізали бійниці.

У 1774 році завершено будівництво надбрамної (5-й за рахунком) вежі, котра розмістилася по центру південно-західної стіни укріплень. З боку внутрішнього двору на 2-му ярусі вежі був влаштований невеликий портик, що спирається на 2 колони. Пізніше було зведено два одноповерхові господарські корпуси. Один із них прибудували до північно-східної оборонної стіни, другий (адміністративний) винесли за межі садиби. Комплекс палацових споруд оточили невеликим парком.

У 1798 році остаточно склався нинішній архітектурний вигляд палацу-фортеці. Незважаючи на пізній період будівництва укріплень, комплекс досить точно повторював структуру більш ранніх середньовічних замків. Чотирикутник стін, посилений кутовими вежами, надбрамна вежа, палац, який долучився до оборонного периметру. Можливо, тому на гербі Довгого у XIX столітті також красувалася споруда, більш схожа на замок: на червоному тлі – фортеця з воротами і трьома вежами (одна з них надбрамна), увінчаними флюгерами. Таким чином, можемо зробити висновок, що палац мав статус символу села.

У 1928 році граф Телекі передає Марамароську домінію разом із Довжанським палацом-фортецею в оренду мальтійському лицарському ордену, щоб уникнути експропріації володінь Чехословацьким урядом. Однак ця спроба не вдалась, і споруда фактично була передана у державну власність.

У 1954 році за радянської влади в приміщенні палацу помістили туберкульозний диспансер районного значення та лікарню-санаторій обласного значення для хворих на туберкульоз. Він проіснував майже 70 років, аж до 2020. За цей час корпуси були напівзруйнованими, будівля занепадала.

За радянської влади цей об’єкт був режимним і хворим було заборонено виходити за його територію. Але з 1991 року, за демократичної України, турбуючись про права людини, заборону зняли і хворі отримали можливість відкрито ходити по території села. Це було грубе порушення санітарних норм, адже диспансер знаходився практично в центрі великого села, навколо якого розміщенні численні заклади громадського харчування (кав’ярні, ресторани), магазини, храми та ін. Однак медичний заклад не було куди перевести, тому, десятиліттями знаючи про проблему, на неї фактично закривали очі. Бо на будівництво нової будівлі санаторію коштів не було. Тим часом палац занепадав, а жителі села постійно знаходилися під загрозою захворіти.

Примітно, що за час існування тут медичного закладу, за повідомленнями у пресі, нащадки роду Долгаї, котрі нині живуть за кордоном, неодноразово хотіли допомогти відродити пам’ятку. Однак, судячи з усього, їх наміри грузли в бюрократії. Жодних реставраційних робіт там досі не проведено.

І ось минулого року тубдиспансер нарешті ліквідували, і сьогодні є шанс відродити унікальний палац-замок. Адже до пам’ятки завжди був великий інтерес у туристів. Звичайно, для цього необхідні кошти, а головне бажання місцевої влади – якось просувати процес… Так чи інакше, нині радує сам факт, що цей дивовижний об’єкт нарешті можна хоча б спокійно відвідувати.

Аби популяризувати палац графів Телекі, 5–6 червня цього року там навіть досить успішно, провели великий лицарський фестиваль «Dovhe Castrum Fest». Тут усі охочі мали змогу взяти участь у майстер-класах із народних ремесел і цікавих екскурсіях палацом, а також побачити справжні лицарські бої та середньовічні танці. Ну що ж, гарний початок нового життя унікального закарпатського замку-палацу.

Руслан ФАТУЛА, Карпатський об’єктив